В народі кажуть: «Буде хліб – буде і пісня»…У 1932-1933 рр. не чути було в Україні більше пісень, перестав лунати дитячий сміх, навітъ посмішка зникла з людських облич. Рот кривавився від страшної муки голоду. Люди пухли без їжі і вмирали: чоловіки і жінки, старі і малі,… бо не було хліба на такій родючій українській землі. В голові змарнілих людей нав’язливо крутилась лише одна думка: їсти, їсти, їсти… Хоч крихітку хлібця, малесеньку-малесеньку, а її не було.
В неділю 26 листопода вшанували ми цю сумну річницю великого голодомору в Україні. Молилися ми Панахиду за всі жертви голодомору. Діти приготували програму про голод, а опісля можна було дивитися фільм ”Гіркі жнива” (2017р.) канадського виробництва.